Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імеіні А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 13889. Останнє оновлення: 18.04.2024.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Етимологія та прецедентність загальних назв антропонімічного походження (на прикладі англійської мови)
(Гельветика, 2023) Калимон Юлія Олександрівна; Kalymon Yuliia Oleksandrivna; Воробель Марія Михайлівна; Vorobel Mariia Mykhailivna; Юрко Надія Анатоліївна; Yurko Nadiia Anatoliivna
У статті здійснено спробу проаналізувати та проілюструвати використання антропонімів не лише як засобів звертання, а як слів, котрі містять закодовані семантичні та соціально-культурні сенси. Потрактування антропонімів часто вказує на те, що вони мають значення, яке може залежати від того, які уявлення чи знання про нього має конкретний мовець, відпо-відно до контексту чи своїх знань. Так оприявнюємо і таку властивість антропонімів, як прецедентність. Відтак розрізняємо індивідуальні власні імена, або власні імена з індивідуальними конотаціями (Трамп, Наполеон), і загальні власні імена, або власні імена без індивідуальних конотацій (Джон, Мішель). Існує безліч слів, якими ми повсякчас користуємось та які насправді походять від імені людини, яка була винахідником цього предмету чи явища. В такому випадку ономастичний іменник повністю відокремився від власної назви, з якого він був утворений. Це є джерелом більшості термінів та наукових явищ (ампер, ват). Існують також найменування предметів та явищ, які їх отримали завдяки ініціативі чи суспільному явищу, які ця людина уособила в той чи інший спосіб (гільйотина, бойкот). Прецедентним називають індивідуальне ім’я, пов’язане або 1) з широко відомим текстом, 2) з ситуацією, широко відомою носіям мови та яка виступає прецедентною; або 3) є іменем-символом, що вказує на якусь еталонну cукупність певних якостей. Здійснений аналіз у підсумку вказує на те, що деякі з антропонімів набувають позитивного відтінку, інші – негативного, деякі – позбавлені будь-якого емоційного забарвлення. Приклади викори-стання антропонімів в якості прецедентних назв становить окремий лінгвістичний феномен, який затребуваний в текстах ЗМІ та літературних творах, та заслуговує детальнішого розгляду в подальших розвідках, зокрема в контексті мов неспорід-нених мовних груп.
Статистичний профіль ідіостилю Валерія Шевчука (морфологічний рівень)
(Гельветика, 2023) Волос Яна Василівна; Volos Yana Vasylivna; Левченко Олена Петрівна; Levchenko Olena Petrivna
Статтю присвячено дослідженню ідіостилю українського письменника-шістдесятника Валерія Шевчука. Проаналізовано теоретичні підходи до вивчення статистичного профілю В. Шевчука. Статистичний аналіз дає змогу розкрити сутність ідіостилю В. Шевчука, виявивши зв’язок між вибраною ним мовною формою та глибинними концептуальними аспектами його творів. У дослідженні використано інструментарій корпусної лінгвістики, зокрема, Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК-16), який дає широкі можливості для статистичного аналізу лексики, структур та семантичних особливостей тексту. Для дослідження вибрано романи «На полі смиренному» та «Око безодні», а також повість «Птахи з невидимого острова» та збірку оповідань «Долина джерел». У ГРАК-16 створено підкорпус ДКВШ (дослідницький корпус Валерія Шевчука) обсягом 308 097 токе-нів. Статистичний профіль ідіостилю В.Шевчука характеризують параметри, пов’язані з морфологічним рівнем індивідуального мовлення письменника. На морфологічному рівні прослідковано частоту вживання частин мови для вибраних творів. З аналізу час-тоти вживання різних частин мови кожного роману та ДКВШ загалом випливає, що відносна частота іменників у ДКВШ колива-ється у межах 37,7–39,5, прикметників – 15,7–16,1, дієслові – 19–20,1, прислівників – 9,6–11,7, прийменників – 9,6–9,9. У текстах Валерія Шевчука переважає частота іменників і прикметників над дієсловом і прислівником. Дані відносної частотності вживання досліджуваних частин мови у ДКВШ і ДКРІ (дослідницький корпус Романа Іваничука) корелюють, як і в текстах художньої прози І. Франка й української художньої прози, проте дані у ДКВШ і ДКРІ є вищими на ≈ 14% для іменників, на ≈ 8% – для прикметників, на ≈ 1–3% – для прислівників, на ≈ 1–2% – для дієслів, ніж у текстах художньої прози І. Франка (С.Бук) й української художньої прози (В.Перебийніс).
Асоціативні реакції українців на слова-стимули із семантикою резилентності: моделювання фрагментів індивідуальної свідомості
(Гельветика, 2023) Капранов Ян Васильович; Kapranov Yan Vasylovych; Івановська Божена Олександрівна; Ivanovska Bozhena Oleksandrivna; Ivanovska Bozhena Oleksandrivna; Малинюк Ірина Володимирівна; Malyniuk Iryna Volodymyrivna
У статті представлено результати комп’ютерного опрацювання вільного асоціативного експерименту за допомогою STIMULUS на основі реакцій, наданих українцями на стимули із семантикою резилентності і здійснено їхню психолінгвістичну інтерпретацію. По-перше, описано методологію проведення вільного асоціативного експерименту, зокрема надано загальну характеристику анкети для проведення вільного асоціативного експерименту, визначено стимули для проведення вільного асо-ціативного експерименту (криза, крах, стрес, пандемія, травма), охарактеризовані основні учасники вільного асоціативного експерименту (85 респондентів-українців віком 17–23 і 31–39), окреслено етапи опрацювання реакцій українців на стимули із семантикою резилентності. По-друге, докладно описано підготовчий, практичний й аналітичний операційні етапи роботи зі STIMULUS відповідно до реакцій, представлених респондентами. По-третє, здійснено психолінгвістичну інтерпретацію наданих українцями реакцій на стимули із семантикою резилентності реакцій для моделювання фрагментів індивідуальної свідомості українців.Асоціативний експеримент є найбільш розробленою технікою психолінгвістичного аналізу семантики. Психосемантика ставить собі завдання реконструкції індивідуальної системи значень, через призму якої відбувається сприйняття індивідом світу, інших, себе, а асоціативний експеримент застосовується з метою експериментального дослідження суб’єктивних семантичних полів слів, сформованих у свідомості людини. Асоціативний експеримент надає великий матеріал для припущень про те, яка саме інформація може стояти за словом в індивідуальній свідомості і, отже, які фрагменти цієї інформації можуть бути використані свідомістю, якщо слово буде використовуватися у різних контекстах.У результаті STIMULUS дав змогу побудувати асоціативні поля з ядерно-периферійною організацією для кожного сло-ва-стимулу, серед яких ядерними реакціями виявилися такі: криза – занепад, розруха; крах – розруха, занепад; стрес – тривога; пандемія – коронавірус; травма – біль, ПТСР. Аналіз реакцій демонструє збіг у сприйнятті кризової картини українцями, зокрема для двох стимулів криза та крах українці надають однакові слова-реакції: занепад, розруха, що пояснюється історичним минулим українців у часи розпаду Радянського Союзу – період, коли українці стикнулися з фінансовою кризою та крахом планів і сподівань.
Порівняльний аналіз деяких турецьких та українських паремій на позначення рис характеру людини
(Гельветика, 2023) Кердівар Наталя Іванівна; Kerdivar Natalia Ivanivna; Турбарова Надія Казимирівна; Turbarova Nadiia Kazymyrivna
У статті розглянуто питання мовної картини світу в турецькій та українській культурах на прикладі паремій.Зібрано деякі фразеологічні вирази із компонентами, що пов’язані з людиною, зокрема її побутом, рисами характеру, родинними сто-сунками; досліджено семантичні особливості цих виразів у турецькій і українській мовах. Авторами було установлено сут-ність національно-культурної специфіки прислів’їв в обох мовах, вплив екстралінгвістичних та етнографічних чинників на переклад цих фразеологізмів на мову реципієнта.Дібрано й описано способи перекладу із урахуванням плану змісту культурно-маркованих одиниць, позамовних факторів та моделей концептуальних метафор, наявних в українській та турецькій мовах, зокрема: повний аналог, безеквівалентні та такі, що мають подібності за семантикою, проте утворені на різних метафоричних моделях.У процесі дослідження було проведено порівняльний аналіз турецьких та українських фразеологічних одиниць; виявлено прислів’я та фразеологічні одиниці з компонентами «родина», «кохання», «побут», «виховання», «духовність»; описано кому-нікативні ситуації, у яких використовуються ці мовні одиниці та особливості їх перекладу.У статті було використано такі методи: описовий, метод семантичного тлумачення, порівняльний та зіставний методи.Результати проведеного аналізу дали можливість зробити висновок, що в турецькій і українській мовах є фразеологічні одиниці, які збігаються за своєю внутрішньою формою та експресивним забарвленням. Це ті паремії, що пов’язані з оцін-кою рис характеру людини або із родинними й міжособистісними стосунками. Окрім того, в процесі аналізу виділили спільні та відмінні риси фразем в обох мовах, зокрема, визначили, що спільними для них є паремії, які упорядковують соціокультурні, виховні, та навчальні аспекти. Відмінності спостерігаються в тих прислів’ях та фразеологічних одиницях, що мають напов-нення релігійного характеру та які репрезентують морально-духовні якості особистості, світоглядні концепції своєрідні для обох культур.
Семантико-функційна природа бажаності в середині категорії футуральності в сучасній французькій мові
(Гельветика, 2023) Кірковська Інга Станіславівна; Kirkovska Inha Stanislavivna
У межах дослідження категорії футуральності постає потреба розмежування мовного оформлення та її немовного, понят-тєвого наповнення. У межах запропонованої статті досліджено, як проєктуються поняттєві, ментальні сфери категорії футу-ральності на мовні засоби, що її вербалізують. Зокрема, буде досліджено семантичні різновиди ментальної сфери «бажаності», що передається за допомогою Subjonctif, які наявні всередині категорії футуральності. Окрему увагу в межах цієї розвідки приді-лено семантичним різновидам імплікованої футуральності, конвенційним значенням майбутності в середині Subjonctif.Суб’єктно-предикативний зв’язок з дійсністю, що передається Subjonctif, може бути кваліфікований як «ймовірна потен-ційна змога» із семантикою бажаності з окремими мовними та мовленнєвими значеннями увільному чергуванні семантич-них зон (наказ, мета, умова тощо). Основним засобом вербалізації поняттєвої категорії бажаності єSubjonctif. Модальний та темпоральний потенціал поля бажаності зреалізовано через поняття потенційної змоги в майбутньому. Поняттєва кате-горія бажаності актуалізує «ймовірну потенційну змогу» як тип предикативного зв’язку. Основними ментальними сферами бажаності є волевиявлення та спонукальність, а вторинними – гіпотетичність/ вірогідність та умовність, звернені в май-бутнє. Уживання Subjonctif у вільному чергуванні семантичних зон дає змогу дослідити його використання в різних типах під-рядних речень з виокремленням ментальних сфер категорії бажальності зментальними сферами волевиявлення, бажаність, змога/ потреба, вірогідність/ гіпотетичність, що ґрунтується на «ставленні мовця до змоги»