Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імеіні А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 13906. Останнє оновлення: 19.04.2024.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Духовний стоїцизм Степана Будного (до 90-річчя від дня народження письменника)
(Гельветика, 2023) Бородіца Світлана Василівна; Boroditsa Svitlana Vasylivna; Вашків Леся Петрівна; Vashkiv Lesia Petrivna
У статті проаналізовано творчий доробок Степана Будного крізь призму жанрово-стильової своєрідності його творів та значення в літературному процесі Тернопільщини середини ХХстоліття. Зокрема, простежено основні ознаки поетичної творчості письмен-ника, що дозволило окреслити гуманістичний зміст його творів, а це водночас дає змогу говорити про нього як предтечу шістдесятни-ків, оскільки в його художніх текстах присутні юнацький максималізм, духовний стоїцизм, розумний волюнтаризм, життєствердний вітаїзм, зближуючи його з поетами-шістдесятниками Ліною Костенко, В.Симоненком, В.Стусом, М.Вінграновським, Д.Павличком та ін. З’ясовано, що поезія Степана Будного написана в неоромантичній поетиці: вразливе серце, горда натура, мрійлива душа, висока моральність – основні чесноти ліричного героя поетичних збірок «Людина до сонця йде», «Поезії», «Син землі». Доведено: автор збірки «Людина до сонця йде», опоетизовуючи інтелектуальну, духовну й фізичну красу людини, центральним філософським образом обрав сонце – багатозначний та символічний. У поетичних текстах митця постає простий, повсякденний світ подільського села, водночас складний історично й духовно: своєрідний стиль письма Степана Будного заґрунтований у неоромантичні образи, мотиви, «лицарську модель» ліричного героя. Як «молодий нащадок Прометея», автор у юнацьких пориваннях до ідеалу, краси, волі відроджував прагнення до свободи у різних виявах: національному, соціальному, особистісному. Він, промовляючи від свого імені, продовжував літературні традиції Г.Сковороди, Т.Шевченка, Лесі Українки, П.Тичини, В.Симоненка та ін. (любов до людини та життя, почуття національної гідності, вітаїстичний оптимізм, філософські узагальнення, солярні мотиви, антеїзм та кордоцентризм).
Архетипи Священного Шлюбу й Самості у прозі Марії Матіос
(Гельветика, 2023) Івашина Оксана Олександрівна; Ivashyna Oksana Oleksandrivna; Михида Сергій Павлович; Mykhyda Serhii Pavlovych
У статті досліджується специфіка відображення архетипів Священного Шлюбу (Сизиґії) як утілення божественної пари та Самості як трансцендентного центру психіки, що прагне до цілісності та єднання з категорією божественного. Оскільки Марія Матіос значною мірою звертається до зображення в прозі складних людських взаємин і торкається глибин психосвіту персонажів, це дає підстави досліджувати особливості їхньої несвідомої сфери психіки, які з точки зору юнгіанської психології містять особистісні та загальнолюдські архетипи. Їхня художня репрезентація дозволяє осягнути поетикальний зріз твор-чості митця та його психосвіт у динаміці.Теоретичні аспекти дослідження полягають в опрацюванні наукових здобутків К. Ґ.Юнга, а також його послідовників, які звертали увагу на образи, в яких проявляються архетипи Сизиґії та Самості, їхній взаємозв’язок та вплив на психічні процеси. Архетип Священного Шлюбу почасти розглядається невіддільно від Самості як уособлення цілісності, оскільки є сакральним союзом архетипів чоловічого й жіночого начал, що її породжує. Дитя й коло (у Юнга переважно квадрат) є основними її сим-волами, які художньо представляються у багатоманітті образів.Практична частина дослідження передбачає аналіз системи персонажів та художніх образів у романі в новелах «Майже ніколи не навпаки» та повісті «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», які послідовно відображають потяг людської психіки до індивідуації – єднання протилежностей, інтеграцію архетипів колективного несвідомого й досягнення цілісності. Про-відним у цих творах є архетип Великої Матері, який у «Майже ніколи не навпаки» проявляє тенденції до утворення Священного союзу, а в «Мама Маріца...» здобуває його реалізацію повною мірою з утворенням божественного кватерніону «мати – наре-чена – син – наречений». На матеріалі художніх образів Маріци та Христофора проаналізовано архетипну дихотомію жінки як Святої і Блудниці водночас та втілення символіки Христа як Самості, хоч і неостаточно усвідомленої, в образі Христофора. Поява цих мотивів у творчості письменниці вказує на потяг її власної психіки до інтеграції вмісту колективного несвідомого, зокрема архетипу Великої Матері, та динамічні процеси індивідуації задля досягнення психічної цілісності.
Мовні засоби реалізації стратегії формування емоційного стану в сучасному англомовному дискурсі пропаганди
(Гельветика, 2023) Коваленко Андрій Миколайович; Kovalenko Andrii Mykolaiovych; Прядка Артем Олексійович; Priadka Artem Oleksiiovych
Стаття присвячена аналізу мовних засобів реалізації стратегії формування емоційного стану в сучасному англомовному дискурсі пропаганди. Було визначено, що пропаганда – це цілеспрямоване, систематичне намагання формувати сприйняття, маніпулювати пізнавальною діяльністю та впливати на поведінку індивіда для досягнення бажаного результату. Відповідно, дискурс пропаганди – це інформаційний простір, в якому пропаганда реалізується та проявляє свої властивості завдяки соці-альній та комунікативній взаємодії індивідів чи соціальних груп. Для дискурсу пропаганди характерне використання комуніка-тивних стратегій та тактик їх реалізації, які справляють свій вплив на аудиторію. Для аналізу було обрано дві комунікативні тактики, які сприяють реалізації вищенаведеної стратегії, а саме: тактика нагнітання страху та тактика позитивних асоціацій. Ілюстративним матеріалом дослідження послугували англомовні новинні статті, присвячені проблематиці глоба-лізації та її негативному впливу на суспільство. У ході дослідження було встановлено, що тактика нагнітання страху навіює аудиторії почуття тривоги та стурбованості тим, що дії глобалістів становить загрозу демократії; а тактика позитивних асоціацій використовується для створення позитивного образу консерватизму, як протидії глобалізації. Аналіз мовних засобів показав, що лексико-фразеологічні мовні засоби загалом використовуються для фокусування та акцентуації уваги читачів на проблематиці новинної статті, але деякі з них несуть приховану імпліцитну інформацію; стилістичні мовні засоби в біль-шості своїй є джерелом емоційності та експресивності новинного тексту; граматичні мовні засоби, що охоплюють морфо-логічні та синтаксичні, виконують різноманітні функції, зокрема, акцентують увагу на певних аспектах статті, сприяють структурній організації поданого матеріалу, а також надають додаткову інформацію читачам. Таким чином, було доведено, що проаналізовані тактики здійснюють значний вплив на аудиторію, мають маніпулятивний характер та дають широкий спектр можливостей для здійснення пропаганди.
Лексико-семантичні характеристики термінології академічної доброчесності в англомовному науковому дискурсі
(Гельветика, 2023) Козлова Вікторія Вікторівна; Kozlova Viktoriia Viktorivna; Рабош Анастасія Анатоліївна; Rabosh Anastasiia Anatoliivna
У статті досліджуються лексико-семантичні особливості термінології академічної доброчесності в англомовному нау-ковому дискурсі. За результатами дослідницьких розвідок уточнено поняття англомовного наукового дискурсу як вираження змістовної єдності регламентованого за змістом мовлення, репрезентованого англійською мовою та обмеженої соціальними функціями та повноваженнями учасників ситуації в межах наукового стилю; виділено шість тематичних груп термінів на позначення академічної доброчесності в англомовному наукового дискурсі: «принципи навчання», «дотримання академічної доброчесності при роботі з джерелами», «прояви академічної недоброчесності», «порушники академічної доброчесності», «науковці та представники освітніх осередків», «освітній простір». Здійснено аналіз особливостей словотворення та вста-новлено семантичні характеристики термінології академічної доброчесності в англомовному науковому дискурсі на матеріалі англомовних посібників, довідників, наукових розробок та статей, присвячених академічній доброчесності. Словотвірний ана-ліз показав, що творення термінів академічної доброчесності в англомовному науковому дискурсі забезпечується морфологіч-ним та синтаксичним способами. Для зазначеної термінології характерними виявилися такі типи морфологічного словотвору: префіксальний, суфіксальний, змішаний, конверсія та компаундування. Установлено, що найпродуктивнішим способом сло-вотвору термінології академічної доброчесності в англомовному науковому дискурсі є суфіксальний, який представлений в межах тематичних груп «принципи навчання», «дотримання академічної доброчесності при роботі з джерелами», «прояви академічної недоброчесності», «порушники академічної доброчесності», «науковці та представники освітніх осередків». Було з’ясовано, що термінології академічної доброчесності в англомовному науковому дискурсі притаманні лексико-семантичні про-цеси полісемії, синонімії, омонімії, антонімії та паронімії. Найпоширенішим лексико-семантичним процесом, що реалізується в термінології академічної доброчесності, було визначено синонімію.
Семантична деривація в українському публічному дискурсі
(2023) Кравець Лариса Вікторівна; Kravets Larysa Viktorivna
Стаття присвячена проблемі семантичної деривації, яка є одним із еволюційних чинників мови. Головною сферою появи нових слів, реалізації їх змістового й експресивного потенціалу, функційного призначення на сучасному етапі розвитку мови є публічний дискурс. Медійний, політичний та економічний дискурси розглядаємо як різновиди публічного. Для дослідження неосемантизмів застосовано комплекс загальнонаукових і лінгвістичних методів. Основними з них були поняттєво-лінгваль-ний, лексико-тематичного моделювання, структурно-типологійний, лексико-семантичний аналіз та описовий. Доведено, що семантична деривація – це складний багаторівневий процес творення нових значень, супроводжуваний змінами в семантичній структурі слова, вона виникає внаслідок дії внутрішньомовних і позамовних чинників та впливає на всю лексико-семантичну систему мови, робить її відкритою до змін, динамічною. Семантичні інновації розглядаємо як багатовимірні феномени, які постають у результаті концептуалізації світу в усіх сферах людської діяльності. Семантичні інновації є маркерами доби. Частина з них існує короткий час, а потім переходить до пасивного словника або зовсім зникає. Неосемантизми можуть бути контекстуально залежними й існувати тільки в межах конкретного тексту та контекстуально незалежними, широковжива-ними. Контекстуально залежні значення виявляють авторське бачення описуваного та акцентують певні його властивості. Основними результатами дослідження є стратифікація та детальний семантико-стилістичний аналіз зафіксованих семан-тичних інновацій, пояснення механізмів їх появи, особливостей вживання й функціонування в українському публічному дискурсі. Практичне значення дослідження полягає в тому, що зібраний фактичний матеріал може бути використаний для укладання словників неолексем, для детального вивчення способів утворення, каналів поширення та особливостей функціонування семан-тичних інновацій, а також для уточнення критеріїв семантико-стилістичного аналізу цієї лексики.