Development of Vocal Traditions in China and Ukraine: Historical Context
Вантажиться...
Дата
2020
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
СумДПУ імені А. С. Макаренка
Анотація
The article reveals the features of vocal traditions development in China and Ukraine in the historical context. The stages of vocal traditions development in China and Ukraine are outlined. The essential characteristics of vocal traditions at each stage of development in the studied countries are defined. The comparative analysis of both vocal traditions enabled defining the main differences and the common features in the development of the studied phenomenon. The differences lie in the fact that Ukrainian vocal tradition has been constantly improving, while Chinese – has experienced periods of decline; in China the basis of vocal training is philosophical, while in Ukraine – spiritual. The common features include implementation of foreign experience in the content of vocal education and training of vocalists in various fields – academic and folk, as well as the spread of pop singing.
Статтю присвячено висвітленню особливостей розвитку вокальних традицій Китаю та України. На основі низки критеріїв (історичний контекст; провідні соціокультурні умови; вплив соціально-політичних факторів; внутрішні закономірності розвитку підготовки спеціалістів вокального мистецтва в системі вищої музичної освіти) виокремлено етапи розвитку досліджуваного феномену в обох країнах. У Китаї розвиток вокальних традицій відбувався протягом таких етапів: 1 етап (II тис. до н.е. – ХІІІ ст. до н.е.) – зародження; 2 етап (XIV–XI ст. до н.е. – XIII ст. н.е.) – становлення; 3 етап (XIV – кінець XIX ст.) – традиційний; 4 етап (початок ХХ ст. – 20-30-і роки ХХ ст.) – масовізації; 5 етап (1937–1949 рр.) – професіоналізації; 6 етап (1949–1965 рр.) – інституціоналізації; 7 етап (1966–1976 рр.) – занепаду; 8 етап (1976–1990 рр.) – реформації; 9 етап (з 1990 року по теперішній час) – сучасний. В Україні становлення та розвиток вокальних традицій відбувалося за такими етапами: 1 етап – доісторичний (до ІХ століття); 2 етап – зароджувальний (ІХ – XV століття); 3 етап – реформаційний (XVІ – XVІІ століття); 4 етап – просвітницький (XVІІI століття); 5 етап – академічний (І половина ХІХ століття); 6 етап – професійний (кінець ХІХ – початок ХХ століття); 7 етап – теоретичний (1920 – 80-і рр.); 8 етап – сучасний (90-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.). Констатовано, що українська вокальна традиція, так само як і китайська, пройшла тривалий багатоаспектний розвиток. У результаті порівняльного аналізу обох вокальних традицій виявлено, що основними відмінностями є те, що українська вокальна традиція розвивалася, постійно удосконалюючись, а китайська – зазнавала періодів занепаду; основа вокальної підготовки в Китаї є філософською, тоді як в Україні – духовною. До спільних рис віднесено імплементацію зарубіжного досвіду у зміст вокальної освіти та підготовки вокалістів із різних напрямів – академічного й народного, а також поширення естрадного співу.
Статтю присвячено висвітленню особливостей розвитку вокальних традицій Китаю та України. На основі низки критеріїв (історичний контекст; провідні соціокультурні умови; вплив соціально-політичних факторів; внутрішні закономірності розвитку підготовки спеціалістів вокального мистецтва в системі вищої музичної освіти) виокремлено етапи розвитку досліджуваного феномену в обох країнах. У Китаї розвиток вокальних традицій відбувався протягом таких етапів: 1 етап (II тис. до н.е. – ХІІІ ст. до н.е.) – зародження; 2 етап (XIV–XI ст. до н.е. – XIII ст. н.е.) – становлення; 3 етап (XIV – кінець XIX ст.) – традиційний; 4 етап (початок ХХ ст. – 20-30-і роки ХХ ст.) – масовізації; 5 етап (1937–1949 рр.) – професіоналізації; 6 етап (1949–1965 рр.) – інституціоналізації; 7 етап (1966–1976 рр.) – занепаду; 8 етап (1976–1990 рр.) – реформації; 9 етап (з 1990 року по теперішній час) – сучасний. В Україні становлення та розвиток вокальних традицій відбувалося за такими етапами: 1 етап – доісторичний (до ІХ століття); 2 етап – зароджувальний (ІХ – XV століття); 3 етап – реформаційний (XVІ – XVІІ століття); 4 етап – просвітницький (XVІІI століття); 5 етап – академічний (І половина ХІХ століття); 6 етап – професійний (кінець ХІХ – початок ХХ століття); 7 етап – теоретичний (1920 – 80-і рр.); 8 етап – сучасний (90-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.). Констатовано, що українська вокальна традиція, так само як і китайська, пройшла тривалий багатоаспектний розвиток. У результаті порівняльного аналізу обох вокальних традицій виявлено, що основними відмінностями є те, що українська вокальна традиція розвивалася, постійно удосконалюючись, а китайська – зазнавала періодів занепаду; основа вокальної підготовки в Китаї є філософською, тоді як в Україні – духовною. До спільних рис віднесено імплементацію зарубіжного досвіду у зміст вокальної освіти та підготовки вокалістів із різних напрямів – академічного й народного, а також поширення естрадного співу.
Опис
Ключові слова
vocal traditions, development, historical context, China, Ukraine, вокальні традиції, розвиток, історичний контекст, Китай, Україна
Бібліографічний опис
Chzhan Liankhun Development of Vocal Traditions in China and Ukraine: Historical Context [Text] / Chzhan Liankhun // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : науковий журнал / МОН України, Сумський державний педагогічний ун-т ім. А. С. Макаренка ; [редкол.: А. А. Сбруєва, М. А. Бойченко, О. А. Біда та ін.]. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2020. – № 9 (103). – С. 500–512. – DOI: 10.24139/2312-5993/2020.09/500-512.