Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repository.sspu.sumy.ua/handle/123456789/6057
Назва: Піанізм лондонської і віденської фортепіанних шкіл: компаративний аналіз
Інші назви: Pianism of London and Vienna Piano Schools: Comparative Analysis
Автори: Степанова, Олеся Юріївна
Stepanova, Olesia Yuriivna
Ключові слова: піанізм
метасистема
прийом
техніка
виконавський стиль
майстерність
артистизм
мистецтво
лондонська і віденська фортепіанні школи
pianism
metasystem
reception
technique
performing style
mastery
artistry
art
London and Vienna piano schools
Дата публікації: 2018
Видавництво: СумДПУ імені А. С. Макаренка
Бібліографічний опис: Степанова, О. Ю. Піанізм лондонської і віденської фортепіанних шкіл: компаративний аналіз [Текст] : автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 – музичне мистецтво / Олеся Юріївна Степанова; МОН України, Сумський державний педагогічний ун-т ім. А. С. Макаренка ; наук. керівник О. Г. Рощенко . – Суми, 2018. – 20 с.
Короткий огляд (реферат): Робота присвячена осмисленню категорії піанізму, її основних функціональних елементів (прийом; техніка; стиль; майстерність; артистизм; школа; мистецтво), розробці наукового тлумачення як універсальної метасистеми. Проаналізовано дослідницьку літературу, присвячену визначенню піанізму, що дозволила класифікувати і систематизувати типові наукові тлумачення поняття. Досліджено історію розвитку піанізму, задля обґрунтування його історичної та практичної цінності в музичній науці. Аргументується, що в умовах розвитку сучасного музикознавства виникає потреба у системному підході до тлумачення поняття піанізму. На основі компаративного аналізу диференційовано специфіку лондонського та віденського піанізму в аспекті прояву дії закону історичної синхронізації. У результаті узагальнення наукових праць щодо осмислення процесу виникнення фортепіано, на основі дії методу порівняльного аналізу вивчено історико-художнє значення фортепіанного спадку М. Клементі як основоположника лондонської піаністичної школи і Й. Н. Гуммеля – завершувача історії віденської фортепіанної школи у процесі формування та узагальнення функцій класицистичного піанізму останньої третини ХVIII – першої чверті ХІХ століть. Спираючись на діалектику необхідності та свободи в музичному мистецтві, установлене співвідношення цих категорій у художньому бутті фортепіанних творів минулого та сучасності, де під свободою розуміється така міра «виконавських вольностей», яку може, згідно з еталонами та ідеалами історико-художньої епохи, дозволити собі інтерпретатор, а під необхідністю – той ступінь заданості, який закладений композитором. На основі детального аналізу концертно-виконавської, теоретико- педагогічної та композиторської діяльності М. Клементі та Й. Н. Гуммеля виявлено творчий універсалізм особистостей, що відіграли провідну роль у формуванні категорії піанізму як метасистеми, та настанови яких і дотепер актуальні у вітчизняній виконавській практиці (концертній та навчальній).
The work is devoted to the understanding of the category of pianism, its main functional elements (reception; technique; style; mastery; artistry; school; art), the development of scientific interpretation as a universal metasistem. The research literature devoted to the definition of pianism, which allowed to classify and systematize typical scientific interpretations of the concept, is analyzed. The history of the development of pianism, to justify its historical and practical value in music science. It is argued that in the development of modern musicology there is a need for a systematic approach to the interpretation of the concept of pianism. On the basis of comparative analysis the specificity of London and Vienna pianism in the aspect of the law of historical synchronization is differentiated. As a result of generalization of scientific works on comprehension of process of emergence of a piano, on the basis of action of a method of the comparative analysis historical and art value of piano inheritance of M. Clementi as the founder of the London school of piano and J. N. Gummel is the finisher of the history of the Vienna piano school in the process of formation and generalization of the functions of classical pianism of the last third of the XVIII – the first quarter of the XIX centuries.Based on the dialectic of necessity and freedom in the musical art, the established correlation of these categories in the artistic existence of piano works of the past and the present, where freedom is understood as the measure of the "artist liberties" that may, in accordance with the standards and ideals of the art-historical epoch, afford the interpreter, and under the necessity – the degree of predetermination, which is embedded by the composer. Based on a detailed analysis of concert performance, in theory-teaching and composing M. Clementi and J. N. Hummel revealed the universalism of the creative personalities who played a leading role in the formation of the category of pianism as metasystem, and guidance which are relevant in domestic performance practice (live and training).
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://repository.sspu.sumy.ua/handle/123456789/6057
Розташовується у зібраннях:Автореферати дисертацій

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
aref_stepanova_abe24_1022601348.pdf521,97 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.