Мовні засоби реалізації прямого вибачення в англомовному дискурсі
Вантажиться...
Файли
Дата
2019
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Вибачення вивчається лінгвістикою, етикою, психологією. Вибачення визнається як невід’ємна ознака комунікації, пов’язана із ціннісно-нормативною системою соціуму, що слугує засобом запобігання порушенню соціальних норм. Як соціокультурне явище воно зазнає розвитку разом із розвитком суспільства. Мовленнєвій дії вибачення передують негативні емоції, зокрема сором (родовий феномен) і провина (видовий феномен). Емоція провини переживається до моменту вибачення – до появи позитивної емоції поновленого благополуччя, радості від поновлення колишніх добрих стосунків з адресатом. Провина – це довготривале, більш інтенсивне почуття, а сором – тимчасове й менш інтенсивне. На відміну від сорому, провина не залежить від реального чи уявного ставлення оточуючих до проступку, її переживання викликається самозасудженням мовця, супроводжується каяттям і зниженням самооцінки. Провина є різновидом «морального сорому», тісно пов’язаним із совістю – емоційно-оцінним ставленням особи до власних вчинків. Вибачення є конвенціональним мовленнєвим актом, скерованим позамовними соціокультурними конвенціями. Мовленнєві акти вибачення функціонують у ситуаціях порушення етикетних норм як метакомунікативні засоби регулювання емоційної тональності спілкування. Конвенціональний характер мовленнєвого акту вибачення зумовлює вживання мовленнєвих стереотипів, що мають фіксовані лексико-семантичні властивості та реалізують прагматичну функцію вибачення поза контекстом і ситуацією. Результати проведеного узагальнення семного складу перформативних дієслів дали змогу констатувати основні значення досліджуваних лексем, роль мовця в перлокутивному акті вибачення, час виникнення провини та її ступінь. Локутивний аспект є реалізацією інтенцій мовця згідно з пропозиційним змістом висловлення. До прямих способів реалізації мовленнєвого акту вибачення належать висловлення з перформативними дієсловами та імперативні речення з лексемою вибачення. Результати дослідження свідчать про те, що мовленнєві акти вибачення прямо реалізуються мовними засобами, які проявляють мінімальну залежність від комунікативно-прагматичного контексту та є однозначним, конвенціоналізованим показником інтенції вибачення.
Apology is studied by linguistics, ethics, psychology. Apology is recognized as an essential feature of communication related to the value-normative system of society, which serves as a means of preventing violations of social norms. As a sociocultural phenomenon it is changed with the development of society. The speech act of apology is preceded by negative emotions, in particular shame (a generic phenomenon) and guilt (a species phenomenon). Emotion of guilt is experienced until the moment of apology – to the appearance of a positive emotion of renewed well-being, the joy of restoring the former good relations with the addressee. Guilt is a long-lasting, more intense feeling; shame – temporary and less intense one. Unlike shame, guilt does not depend on the real or imaginary attitude of others to misconduct; its experience is caused by the self-denunciation of the speaker and accompanied by repentance. The fault is a kind of “moral shame”, which is closely connected with conscience – an emotional person’s attitude towards his own actions. Apology is a conventional speech act, directed by non-language socio-cultural conventions. Speech acts of apology are found in the situations of etiquette norms violation as meta-communicative means of regulating the emotional tone of communication. The conventional nature of speech acts of apology causes the use of the speech stereotypes that have fxed lexico-semantic properties and realize the pragmatic apologizing function outside the context and situation. The results of the seme composition generalization of the performative verbs allowed to state the main meanings of the lexemes “apologize”, “pardon”, “forgive”, “excuse”, the role of the speaker in the perlocutionary act of apology, the time of the fault and its degree. The locutionary aspect is the realization of the intentions of the speaker according to the propositional content of the statement. So direct apologies are the statements which include performative verbs and imperative sentences which include apology lexemes. The speech act of apology is directly realized by the linguistic means which exhibit minimal dependence on the communicative-pragmatic context and is an unambiguous, conventionalized indicator of the apology intention.
Apology is studied by linguistics, ethics, psychology. Apology is recognized as an essential feature of communication related to the value-normative system of society, which serves as a means of preventing violations of social norms. As a sociocultural phenomenon it is changed with the development of society. The speech act of apology is preceded by negative emotions, in particular shame (a generic phenomenon) and guilt (a species phenomenon). Emotion of guilt is experienced until the moment of apology – to the appearance of a positive emotion of renewed well-being, the joy of restoring the former good relations with the addressee. Guilt is a long-lasting, more intense feeling; shame – temporary and less intense one. Unlike shame, guilt does not depend on the real or imaginary attitude of others to misconduct; its experience is caused by the self-denunciation of the speaker and accompanied by repentance. The fault is a kind of “moral shame”, which is closely connected with conscience – an emotional person’s attitude towards his own actions. Apology is a conventional speech act, directed by non-language socio-cultural conventions. Speech acts of apology are found in the situations of etiquette norms violation as meta-communicative means of regulating the emotional tone of communication. The conventional nature of speech acts of apology causes the use of the speech stereotypes that have fxed lexico-semantic properties and realize the pragmatic apologizing function outside the context and situation. The results of the seme composition generalization of the performative verbs allowed to state the main meanings of the lexemes “apologize”, “pardon”, “forgive”, “excuse”, the role of the speaker in the perlocutionary act of apology, the time of the fault and its degree. The locutionary aspect is the realization of the intentions of the speaker according to the propositional content of the statement. So direct apologies are the statements which include performative verbs and imperative sentences which include apology lexemes. The speech act of apology is directly realized by the linguistic means which exhibit minimal dependence on the communicative-pragmatic context and is an unambiguous, conventionalized indicator of the apology intention.
Опис
Ключові слова
апологетивна лексема, інтенція, лексема, мовленнєвий акт, перформативне дієслово, сема, apologetic lexeme, intention, lexeme, speech act, performative verb, seme
Бібліографічний опис
Буренко, Т. М. Мовні засоби реалізації прямого вибачення в англомовному дискурсі [Текст] / Т. М. Буренко // Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки. – 2019. – № 2 (57). – С. 37–41. – DOI: 10.32840/1813-341X-2019-2.07.