Непрямі мовні засоби реалізації вибачення
Вантажиться...
Дата
2019
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті проаналізовано мовні засоби реалізації непрямого вибачення в англомовному дискурсі. Зокрема, увагу зосереджено на моделюванні мовленнєвого акту вибачення у вигляді прагматичного поля, організованого за критерієм іллокутивної сили та формою її реалізації: • домінанта поля формується прямо поданими моноіллокутивними мовленнєвими актами з іллокуцією вибачення, що є провідною та єдиною; • центр поля утворюють непрямі полііллокутивні мовленнєві акти вибачення, подані розповідними або питальними реченнями зі словами із семою вибачення. Такі мовленнєві акти
є конвенціональними, тобто контекстно незалежними; • периферію поля створюють мовленнєві акти, що не містять іллокутивних слів або мовленнєвих стереотипів та реалізують інтенцію вибачення залежно від контексту. Серед них констатація-визнання своєї провини, негативна оцінка мовцем своїх дій, запевнення у тому, що небажана дія більше не повториться тощо. У результаті засвідчено, що в умовах комунікації дієслова, які реалізують іллокутивну мету прохання про вибачення, а саме перлокутивне дієслово apologize та мовленнєвоактові дієслова із семою вибачення, вживані неперформативно у висловленнях імперативної форми, проявляють мінімальну залежність від комунікативно-прагматичного контексту і є однозначним, неконтекстуальним показником інтенції вибачення. Інші засоби, такі як питальні речення або твердження зі складовою лексемою вибачення, а також прохання та твердження, до складу яких не входить експліцитна формула вибачення (в них висловлення жалю та прохання про вибачення лише маються на увазі та можуть бути зрозумілими адресату тільки з контексту), свідчать про реалізацію мовленнєвого акту вибачення у непрямий спосіб. Непрямо реалізовані експліцитні мовленнєві акти вибачення подані розповідними й питальними реченнями з лексемами вибачення, імпліцитні мовленнєві акти вибачення не містять лексем вибачення; їх прагматичний смисл виводиться лише з контексту й ситуації.
The language means of indirect apology realization in English discourse are analysed in the article. In particular, the focus is on modeling the SA of apology in the form of a pragmatic field organized according to the criterion of illocutionary force and the form of its realization: • the dominant of the field is formed by directly submitted monoillocutionary SAs with the illocution of apology being the leading and exlusive one; • the center of the field is formed by indirect polyillocutionary SAs of apology presented by narrative or interrogative sentences with the words having the seme of apology. Such SAs are conventional, i.e. contextually independent; • the periphery of the field is created by SAs that do not contain illocutionary words or speech stereotypes and realize an apology depending on the context. An admission of his guilt, a negative assessment of his actions by the speaker, a reassurance that the undesirable action will no longer be repeated, etc. are among them. As a result it is revealed that in communication circumstances the verbs that realize the illocutionary purpose of the apology request, namely the perlocutionary verb apologize and speech act verbs with the apology seme are used nonperformatively in the imperative utterances and exhibit minimal contextual dependence. Other means such as interrogative statements or statements with the lexeme of apology, as well as requests and statements, which do not include an explicit apology formula (expressing regret and apology is only in the context), indicate the implementation of the SA of apology in an indirect way. Indirect explicit speech acts of apology are realized by narrative and interrogative sentences with apology lexemes; implicit speech acts of apology do not contain such lexemes. Their pragmatic meaning is deduced only from the context and situation.
The language means of indirect apology realization in English discourse are analysed in the article. In particular, the focus is on modeling the SA of apology in the form of a pragmatic field organized according to the criterion of illocutionary force and the form of its realization: • the dominant of the field is formed by directly submitted monoillocutionary SAs with the illocution of apology being the leading and exlusive one; • the center of the field is formed by indirect polyillocutionary SAs of apology presented by narrative or interrogative sentences with the words having the seme of apology. Such SAs are conventional, i.e. contextually independent; • the periphery of the field is created by SAs that do not contain illocutionary words or speech stereotypes and realize an apology depending on the context. An admission of his guilt, a negative assessment of his actions by the speaker, a reassurance that the undesirable action will no longer be repeated, etc. are among them. As a result it is revealed that in communication circumstances the verbs that realize the illocutionary purpose of the apology request, namely the perlocutionary verb apologize and speech act verbs with the apology seme are used nonperformatively in the imperative utterances and exhibit minimal contextual dependence. Other means such as interrogative statements or statements with the lexeme of apology, as well as requests and statements, which do not include an explicit apology formula (expressing regret and apology is only in the context), indicate the implementation of the SA of apology in an indirect way. Indirect explicit speech acts of apology are realized by narrative and interrogative sentences with apology lexemes; implicit speech acts of apology do not contain such lexemes. Their pragmatic meaning is deduced only from the context and situation.
Опис
Ключові слова
мовленнєвий акт вибачення, непряме вибачення, прагматичне поле вибачення, пряме вибачення, speech act of apology, indirect apology, pragmatic field of apology, direct apology
Бібліографічний опис
Буренко, Т. М. Непрямі мовні засоби реалізації вибачення [Текст] / Т. М. Буренко // Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. – 2019. – Том 30 (69), №4, ч. 2. – С. 23–26.