Перегляд за Автор "Stakhevych Oleksandr Hryhorovych"
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Музичний театр Китаю та європейська опера:музикознавчий дискурс в аспекті синтезу мистецтв(2023) Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr Hryhorovych; Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha Kostiantynivna; Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна; Ustymenko-Kosorich Olena AnatoliivnaМета статті – здійснити музикознавчий дискурс щодо синтезу мистецтв і національних особливостей пекінської музичної опери, її тематики,драматургії, сценічного й вокального втілення у компаративному аналізі з традиціями європейського оперного театру.Методологія статті спирається на комплексний огляд, заснований на історико‐культурологічному та музично‐ теоретичному підходах. Основними методами роботи є: історико‐компаративний, жанрово‐стильовий,музикознавчий, систематизації та теоретичного узагальнення.Висновки. Висвітлено феномен пекінської опери, що є унікальним у світовій культурі. Розглянуто напрацювання українського музикознавства цієї ланкимузичного мистецтва Китаю. Виявлено, що для вітчизняної науки великий інтерес становили історичні аспекти розвитку музичного театру цієї країни, аналіз певних конкретних творів, фольклорних витоків, художніх і виконавських принципів, особливостей сценічного та вокального відтворення тощо. Всі це постало основою синтезу національних співацьких традицій театральної культури Китаю з європейським оперним досвідом, але й донині не отримало належного вивчення. Вищезазначене визначає перспективи дослідження в українському музикознавстві проблематики «схід‐захід» та її проявів як в музичному театрі Китаю, так і в європейському оперному мистецтві.Документ Світоглядні ретроспекції українського музикознавства: до пам’ятних дат 2019(2020) Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Стахевич Олександр Григорович; Zavialova Olha Kostiantynivna; Stakhevych Oleksandr HryhorovychУ статті здійснено спробу узагальнити теоретичний доробок видатних представників української музичної науки, пам’ятні дати яких відзначались у 2019 році. Розглянуто світоглядні позиції І.Ф. Белзи, Г.Г. Гесса де Кальве, М. Дилецького, С.П. Людкевича, Ю.В. Малишева, О.С. Оголевця, О.В. Сокола, що знайшли відображення у їх теоретичних пошуках і здобутках. Відзначено, що напрями діяльності цих митців були прямо пов’язані із світоглядними тенденціями свого часу й визначали провідні дослідницькі вектори, за якими відбувався розвиток музикознавства в Україні.Документ Симфонізація музики і танцю у європейському балеті ХІХ століття як взаємодія мистецтв(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha Kostiantynivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychРозкрито специфіку музичного супроводу балетних вистав, з’ясовано, що до межі XVIII–ХІХ ст. ‐ в першій половині ХІХ ст. музика в балеті була збірною, тобто компонувалась з різних творів різних авторів. З початку ХІХ ст. опанування нової сюжетної та образної сфери романтичного мистецтва позначилось на оновленні хореографічної та музичної стилістики та сприяло єдності музики, драматичної дії і танцю в балеті. З 1840‐х років музика для балетних вистав створювалась вже спеціально, але зберігала свою «прикладну» функцію для супроводу танців і створення загального настрою у виставі. У творчості визнаних композиторів т. зв. «легкого» жанру – А. Адана, Л. Деліба, Л. Мінкуса та ін. ‐ посилення ролі музичної складової та надання оркестровому супроводу самостійного драматургічного значення вплинули на становлення симфонічного танцю в європейському балеті в другій половині ХІХ ст. Балетна творчість П. Чайковського завдяки основному акценту на драматургію музичного розвитку завершила процес симфонізації балету як взаємодії музики і танцю.Документ Фортепіанна музика Китаю: жанрово‐стильові конотації(2023) Афоніна Олена Олексіївна; Afonina Olena Oleksiivna; Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha Kostiantynivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychМета статті – висвітлити жанрово‐стильові конотації китайської фортепіанної музики шляхом аналізу фортепіанних творів китайських композиторів. Методологія роботи включає наукові методи (аналізу, синтезу,узагальнення), музикознавчий аналіз, прийоми порівняльного аналізу для розкриття специфіки жанрово‐стильових конотацій. Наукова новизна полягає в музикознавчому аналізі фортепіанних творів китайських композиторів.Висвітлено жанрово‐стильові конотації фортепіанних творів (Дін Шанде, Он Лютінг, Сунь Іцян, Ван Цзяньчжун) за наявністю в тексті характерних мелодичних, метроритмічних, фактурних побудов, які відповідають національним рисам і європейським традиціям у музичному мистецтві.Висновки. Відзначено, що китайські композитори глибоко занурюються в образно‐змістовну сферу твору з виразною назвою, що виявляє зв’язки з іншими видами мистецтва (живопис, поезія, каліграфія). Для втілення змісту відповідної назви композитори поєднують засоби музичної виразності,притаманні культурі Китаю та європейським культурам. На прикладі аналізу творів визначено, що для композиторської творчості характерні: близькість до народної творчості Китаю (Он Лютінга «Колискова»), специфіка мелодійно‐інтонаційного розвитку (Дін Шанде «Сіньцзянський танець 1»; Сунь Іцян «Весняний танок»); колористичні, звукозображальні прийоми від народного інструментарію (Ван Цзяньчжун «Птахи злітаються до Фенікса»). Вплив європейських традицій і композиторської освіти відчутний у структурно‐композиційних формах, гармонічних послідовностях, фактурі (Ван Цзяньчжун«Варіації на тему маленької сосни», Дін Шанде «Сіньцзянський танець 1»).Документ Фортепіанні цикли Рейнгольда Глієра як чинник формування піаністичної майстерності в учнів дитячих музичних шкіл(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychРозглянуто фортепіанні цикли Р. М. Глієра крізь призму інструктивних завдань з формування піаністичних навичок в учнів дитячих музичних шкіл. Констатовано, що композитор звертався до створення циклів фортепіанних мініатюр впродовж творчого життя, загальна кількість окремих фортепіанних композицій сягає понад 150. Цикли формувалися за принципом простого об’єднання п’єс різного характеру і настрою (Двадцять чотири характеристичних п’єси для юнацтва, Вісім легких п’єс, Дванадцять дитячих п’єс та ін.) або одножанрових творів (ескізи, прелюдії, мазурки). Певної драматургічної концепції митець в них не вибудовував. Фоpтепіанний доробок Р. М. Глієрa дуже різноманітний за тематикою. Композитор звертався переважно до романтичних жанрів - поеми, балади, пісні без слів, інтермецо, а також до танцювальних п’єс - мазурки, полонезу, менуету, вальсу, крім того, до ескізу та пасторалі. Така різножанровість музики допомагає учням освоїти стильову специфіку творів і відпрацювати належні виконавські прийоми. Поряд з тим, наявне у циклах Р. М. Глієра різноманіття характерних та ліричних образів сприяє особливій навчальній функції його п’єс – зверненню до внутрішнього світу юних музикантів. Фортепіанна творчість Р. М. Глієра сприяла не тільки поповненню педагогічного репертуару музичних шкіл, а й надала важливе методичне підґрунтя для виховання виконавських навичок у юних піаністів. Інструктивні завдання для освоєння піаністичних навичок розглянуто на прикладах творів з «Альбому фортепіанних п’єс» та «Двадцяти чотирьох характеристичних п’єс для юнацтва» ор. 34. Проаналізовано технічні і художні складнощі, які вирішують учні-піаністи під час вивчення та виконання глієрівських опусів. На цих творах учні виховують художній смак, набувають необхідних професійних навичок і вчаться просто любити музику. На сьогодні актуальним є вивчення та аналіз інших циклів фортепіанних п’єс Р. М. Глієра. На сучасному етапі розвитку музикознавства та фортепіанної педагогіки чекають на подальше дослідження факти творчого спілкування композитора з виконавцями та викладачами, а також з особами, яким присвячені ці опуси, особливості композиторського стилю та прийоми фортепіанної техніки його творів, методологічні підходи щодо їх вивчення учнями дитячих музичних шкіл тощо.