(Not) Lost in Translation: Proper Names in "Don Quixote" Translated Into Ukrainian by M. Lukash
Вантажиться...
Дата
2019
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The article is devoted to the strategies of proper names translation. Attention is paid to the translation of
different types of onyms, as well as to proper names serving as a base for word plays and set phrases.
Метою пропонованої статті є дослідження стратегії перекладу власних назв мовної пари іспанська ‒ українська. Розвідку проведенона матеріалі “Дона Кіхота” М. де Сервантеса та його українського перекладу М. Лукаша та частково А. Перепаді (зокрема розділи XXI‒XXXV, LXI‒LXXIV частини другої). У процесі дослідження було виявлено основні стратегії перекладу власних назв: транскрипція/транслітерація; фонетична, графічна, морфологічна адаптація; підбір аналогів; пояснення власної назви. Зазвичай ці стратегії використовують комплексно. Виявлено також, що якщо стратегії загалом є універсальними для будь-яких мовних пар, то їх нюанси різняться залежно від мови-джерела та мови перекладу. Виокремлено та проаналізовано низку власних назв, які мають певні нюанси перекладу, а також тих, що в оригіналі є нейтральними, однак у перекладі набувають певних експресивних рис. Це, зокрема, демінутиви, андроніми, окремі топоніми, теоніми та імена святих. Увагу приділено також дієсловам та прикметникам найвищого ступеня порівняння, утвореним від власних назв. Ці групи літературно-художніх онімів формують поетику тексту оригіналу й перекладу. Власні назви художнього твору органічно в нього вплетені, є суттєво залежними від контексту ‒ їх безпосереднього оточення або ж загального контексту твору. З-поміж найбільш залежних від найближчого оточення виокремлюємо імена-компоненти гри слів, що є основою ситуацій непорозуміння, та імена у стійких виразах. Якщо працюючи з першими, перекладач підбирає фонетично і/або семантично близькі аналоги, то для других виділяємо три основні стратегії: переклад виразом з іменем близьким за походженням і/або семантичною структурою до оригіналу; переклад виразом з іншим іменем за ймовірного руйнування синтаксичної структури оригіналу; переклад виразом, що не містить власної назви. Також виявлені окремі випадки перекладу стійкого виразу, що не містить власної назви в оригіналі, виразом із власною назвою.
Метою пропонованої статті є дослідження стратегії перекладу власних назв мовної пари іспанська ‒ українська. Розвідку проведенона матеріалі “Дона Кіхота” М. де Сервантеса та його українського перекладу М. Лукаша та частково А. Перепаді (зокрема розділи XXI‒XXXV, LXI‒LXXIV частини другої). У процесі дослідження було виявлено основні стратегії перекладу власних назв: транскрипція/транслітерація; фонетична, графічна, морфологічна адаптація; підбір аналогів; пояснення власної назви. Зазвичай ці стратегії використовують комплексно. Виявлено також, що якщо стратегії загалом є універсальними для будь-яких мовних пар, то їх нюанси різняться залежно від мови-джерела та мови перекладу. Виокремлено та проаналізовано низку власних назв, які мають певні нюанси перекладу, а також тих, що в оригіналі є нейтральними, однак у перекладі набувають певних експресивних рис. Це, зокрема, демінутиви, андроніми, окремі топоніми, теоніми та імена святих. Увагу приділено також дієсловам та прикметникам найвищого ступеня порівняння, утвореним від власних назв. Ці групи літературно-художніх онімів формують поетику тексту оригіналу й перекладу. Власні назви художнього твору органічно в нього вплетені, є суттєво залежними від контексту ‒ їх безпосереднього оточення або ж загального контексту твору. З-поміж найбільш залежних від найближчого оточення виокремлюємо імена-компоненти гри слів, що є основою ситуацій непорозуміння, та імена у стійких виразах. Якщо працюючи з першими, перекладач підбирає фонетично і/або семантично близькі аналоги, то для других виділяємо три основні стратегії: переклад виразом з іменем близьким за походженням і/або семантичною структурою до оригіналу; переклад виразом з іншим іменем за ймовірного руйнування синтаксичної структури оригіналу; переклад виразом, що не містить власної назви. Також виявлені окремі випадки перекладу стійкого виразу, що не містить власної назви в оригіналі, виразом із власною назвою.
Опис
Ключові слова
proper name, charactonym, adaptation, transcription, analogy, set phrase, word play, translation, власна назва, поетонім, адаптація, транскрипція, аналогія, стійке сполучення слів, гра слів, переклад
Бібліографічний опис
Havryliuk I. (Not) Lost in Translation: Proper Names in "Don Quixote" Translated Into Ukrainian by M. Lukash [Text] / I. Havryliuk // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – 2019. – Вип. 71, ч. ІІ. – С. 233–244.